Моє знайомство з Linux-ом почалося в 2000-му році. Тоді у мене був Pentium 200 MMX, з 32 Мб RAM. Відеокарта – щось типу S3 Virge/4Мб, не пам’ятаю точно. Перші Linux-и, які мені трапилися у магазинчику дисків, десь на бічній вул. Шевченка¹, були Slackware та Mandrake. Останній видався спокусливішим, тож купив його. Це був Mandrake 7, але лише перший диск. Він в мене все ще є, але, на жаль, тріснув ще тоді. Тож, потім я купив Mandrake 8 – два диски. Вони доволі швидко теж тріснули, але то вже таке – знайомство з Linux-ом відбулося.

Недавно натрапив на історію Mandrake та й вирішив нагадати собі, як це було. Далі багато картинок і трішки спогадів та рефлексій.

• Диски та інсталяція
• Використання
• Щодо емуляторів
• Додатки
• Підсумки
• Посилання
• Виноски

Диски та інсталяція

Диск знайшовся. Зразу й згадав, що він тріснув – через це я купив 8-й, але і вони доволі швидко потріскали… Вже тепер знаю, що 7-й містив три диски: другий – з джерельними текстами, третій – з StarOffice, PowerQuest BootManager та PartitionManager, кількома книжками про Linux та Acrobat Reader. Але мені вистачило і одного. :-)

Коробочка з диском Mandrake 7. На жаль, як і абсолютна більшість тоді – російською. Видно наклейку продавця та код в магазині.
Зворотна сторона. Знову російською, але список – справляв враження.
Коробка зсередини.
Одного разу дістав я його з дисковода, а там таке… Сам CD-привід був нормальний, інші диски так не розвалювалися. Чи то Linux якось особливо агресивно його ганяв, інсталюючи, чи то диски були сумнівні – та ж доля спіткала і наступну версію, див. далі.
А так виглядав Mandrake 8. 26 грн – я ось вже не згадаю, це чи то половина підвищеної стипендії (за місяць) того року, чи ціла (спочатку була 27 грн, потім підняли до 54).
Зворотна сторона оформлена ефектніше. І, нарешті – без російської. Ну, майже.
Коробка зсередини. Дисків – два. Тут вже й російська…
Обидва – з тріщинами.

Інсталятор повністю графічний і доволі гнучкий. Я не тільки зміг тоді, знаючи дуже мало про Лінукс, не маючи жодного досвіду та жодної можливості запитатися, успішно його поставити, так ще й мало не з першої спроби². І лише зараз оцінив, наскільки то було круто на свій час! Зізнаюся, сучасний інсталятор Убунти мені менше подобається.

Шок почався вже тут – від здивування, як вони сумістили картинку з текстовою консоллю3.
Наступний – від підтримки української інсталятором! (На жаль, в самому Лінуксі після того були проблеми, вирішувати які мені бракувало знань, тому користувався англійською).
Цікава властивість – часто можна було повернутися до попередніх етапів, просто клікнувши на меню ліворуч.
Скріншоти всіх екранів інсталятора є в цьому перекладі українською документація до Mandrake 7.0.
Під час першого завантаження я зразу зрозумів, що в Linux мені більше подобається, ніж у Windows. Досі не люблю оці splash screen – надаю перевагу дивитися на сам процес завантаження.

Використання

Як тоді склалося уявлення, що GUI Linux неузгоджене (всілякі дрібниці, типу того, що в якихось текстових контролах Ctrl-Z працює, а в якихось ні, десь можна з кириличною розкладкою все рівно шорткати використовувати, десь ні), але гарне. Сподобалася можливість вибирати різні декстопи і віконні менеджери. Також, дуже сподобалося переключення мови CapsLock – під Windows схожі утиліти є, але вони відчутно гальмують, а рідні засоби так не вміють.

Свіжо-завантажений KDE. Ідея робочих столів (коли розібрався з нею) видалася просто геніальною – у Windows вона прийде суттєво пізніше (а сторонні утиліти хоч і реалізовували, але всі, які випробував тоді – глюкаво).
Конфігуратор.

Також справила враження Kudza – інструмент, який, після зміни апаратури, допомагав конфігурувати. Воно трохи страшніше виглядало, ніж аналог під Windows 95-98, але працювало і для Лінукса було проривом – Unix взагалі щодо динамічних змін обладнання були завжди консервативніші. Видається мені, що один з важливих інновацій MS-DOS⁴ було привнесення динамічних драйверів у маси.

Привітання Kudzu – з’являється, лише якщо конфігурація змінилася.
І робота з ним.

Єдине інтегроване середовище розробки, що знайшов – KDevelop 1.0, виглядало скромненько для мене, балуваного продуктами Borland – C++ Builder-ом, Delphi, але було цілком функціональним. Що дуже і дуже завадило – autotools, навколо якого воно базувалося. Навіть роки після вони давалися мені дуже важко, і я досі дуже радію приходу CMake – при всіх його недоліках. А в 2000-му, для мене, студента майже без доступу в Інет, без можливості порадитися чи почитати і з слабенькою англійською – то була непідйомна річ. Тому найменші збої часто змушували перестворювати проект, і, що найбільше дратувало після продуктів Борланда – довго, хвилинами, чекати, поки воно щось загадкове зробить, щоб створити проект з пари власне файлів програми.

KDevelop – запуск.
Майстер створення проектів. Непоганий.
Хіба що знань мені бракувало…
Все, почалося – працюють autotools і потім configure…
Готова аплікація KDE. Я тоді, черговий раз опинившись ізольованим від світу, переклав документацію по KDE i X Window – викладу скоро. Що кумедно, якщо документація KDE застаріла безнадійно, то X – майже актуальна і досі. І це, певне, не стільки стагнація X-ів винна, але й хороший початковий дизайн.

На відміну від Windows тішила велика кількість застосунків (програм), які інсталювалися разом з ОС.

Файлові менеджери, медіаплеєри, калькулятор. І очка. :-) Медіаплеєри глючили, пам’ятається, безбожно, але сяк-так слухати MP3 можна було.

Вдома тоді Інтернет був безнадійною мрією⁵, але утиліти були.

Ех, Нетскейп. Гугл певне дещо здивувався. З іншого боку, від Aranche з 386-го він мав би ще більше офігівати… Покажу колись фото.
До певної межі навіть юзабельно…
Але спеціальний ретро-пошуковик, wiby.me – точно зручніший!
Інші мережеві утиліти.

Різноманітність віконних менеджерів зразу аж налякала. :-)

Десктоп GNOME. Якось з ним я так і не зміг подружитися. Але іконка меню Start – гарна. Видно, що дистрибутив гарно пропрацьований – під Gnome застосунки KDE є в окремому меню, і навпаки – під KDE є таке меню для Gnome.
Різноманітні “G-утиліти” – файловий менеджер, HEX і текстові редактори, утиліта вибору кольорів.
Утиліта налаштування, моніторинг ресурсів, електронна таблиця.
GIMP – і з ним, при всьому визнанні його потужності, за роки спроб я не зміг подружитися.
Glade – GUI-builder для GTK.

Екзотичніші десктопи та віконні менеджери – більшість теж існують досі. Деякими навіть користуюся, коли монстр-KDE занадто масивний.

WindowsMaker – дивна така штука була. З якимись космічними іконками і системним меню за правою кнопкою мишки.
BlackBox.
Enlightenment. Правда, меню його аплетиків не вдається подивитися – воно завелике, основне меню починає рухатися, курсор вилітає за нього і список зникає – так і не зміг побороти.
І XEmacs під Enlightenment – його, каюся, я теж так і не осилив.
AfterStep. Цей, певне, вже закинутий – але ще теж не мертвий.
Fvwm2. Один з тих, що досі використовую іноді.
Fvwm1. Меню викликаю лівою кнопкою мишки, а вибираю пункт – правою, не відпускаючи лівої. Тому скріншоту меню не маю. :-) А щоб обрати пункт в під-меню – потрібно, тримаючи обидві кнопки, навести на нього, і потім відпустити.
IceWM. Косить під тогочасний Windows. Знову видно посортоване меню. Один з тих, що досі використовую іноді, на додачу до Fvwm.
Сучасний IceWM з “робочої” віртуалки, Ubuntu LTS 24.04.
XFvm. А тут менюшки самі не зникають.
Fvwm, який себе називає AnotherLevel (в меню Login).

Вибір ігор відносно скромний, але поміж них були цілком залипальні.

Якось не очікував під назвою XBoing зустріти арканоїд!
Різноманітні шахи.
“Астероїди” мені тоді дуже сподобалися.
Та багато інших.

Щодо емуляторів

Як давній користувач PCem, зрозумівши, що він остаточно стагнує, почав перехід на 86Box. Він капризніший – частково, завдяки більшій акуратності, тому часто те, що працювало в PCem, з коробки не працює. Але то було ОК – бо перевірка на залізі частіше підтверджувала поведінку 86Box. Однак з Mandrake 6.xx вилізла неприємність – під 86Box дивно глючить GUI (X Window System): після login вдається запусти 0-2 застосунки, після того нові не запускаються. Скажімо, раз з 5 вдається запустити KDevelop, але решта часу або взагалі немає реакції, або лише його Splash screen видно. При цьому, процес X займає близько до 100%. Вже запущені аплікації працюють більше-менш нормально. Перебрав практично всі материнські плати, процесори і відеокарти релевантної епохи – поза півсотні комбінацій. Не знаю, чесно кажучи, як з того баг репорт зробити… Та ж інсталяція під PCem працює нормально. Дя Windows 95 спостерігав щось схоже, але багато рідше, і ретельно не досліджував. Для Mandrake 7.0 працює, в цілому, стабільно.

Додатки

Не маючи третього диску, StarOffice чи книг тоді не бачив – то вирішив зараз подивитися.

Застосунки пакету. Інсталяція StarOffice була трохи дивна – виконавчий файл з диску розгорнув його в /usr/opt, а там я вже знайшов власне інсталятор… Або, може, я чогось не зрозумів.
Текстовий процесор StarOffice. Тоді ще не Open source.
Пара книг, одна відкрита в XPDF, інша – в Adobe Acrobat.

Пара додаткових скрінів:

Такий собі текстовий процесор поверх LaTeX.
Добре, що тоді Midnight Commander вже вмів з RPM працювати – дуже мені спрощувало життя.

Шукаючи диск, натрапив на диски з Ubuntu, часів коли вони їх безкоштовно розсилали.

Версія 7.10 – це жовтень 2007.

А так виглядав інсталятор попередньої, 6.1/(6.5) версії Mandrake.

Сходу в менежі знайшов Mandrake версій 5.1, 6.5 (6.1), 7.0, 8.0 та новіші. На архіві є й інші, але, якби що – пишіть.

Підсумки

Якраз недавно також бавився з Windows 95 та 98, в тому числі і на реальному залізі (Mandrake, каюся, поки не ставив). В такій глибокій ретроспективі – враховуючи їх капризність, яку вже встиг забути за роки, Linux їм аж ніяк не поступався. Ключову роль, чому залишатися, як користувачу, на Windows, зіграла звичка і зворотна сумісність – наявний софт, труднощі обміну з не-Linux світом тощо. Але програмую з того часу здебільшого під POSIX-системи – навіть під Windows.

А ще – він тоді виглядав дуже гарно. Десь містично, десь футуристично.

Посилання

• The History of Linux Mandrake.
• Чи існувала версія 6.5, образ якого є на Winworldpc – питання, в архіві новин Mandrake є тільки 6.1 та 7.0. Ймовірно, це якийсь гібрид 6.1 з онлайн-оновленнями. Власне, спочатку я заінсталював з цього образу. Візуально заінстальована ОС від 7.0 відрізняється слабко, але інсталятор зовсім інший – він ще був текстовим.
• Перекладена українською документація до Mandrake 7.0, зокрема, скріншоти всіх екранів інсталятора.
  • Оригінальна копія збереглася в архіві дуже частково – без зображень. Крім того, через якийсь баг, глибше за серпень 2000-го в минуле рухатися не хоче, хоча каже, що є збережене.

Виноски